Фантастика: мрія радянських людей збулася в США. В офісі Facebook настав “комунізм”

Під час поїздки до Каліфорнії я заїхала подивитися на містечко-штаб-квартиру (кампус) компанії Фейсбук. Як таких екскурсій там немає, але, маючи знайомого працівника, можна потрапити в середину.

Менло-Парк, де знаходиться компанія, – десь в годині їзди від Сан-Франциско (35 хвилин без заторів, але таке буває тільки вночі). Пропустити – неможливо.

Вхід – через будь-яку будівлю. Мій знайомий, Микита Сафроненко, який нещодавно приєднався до лав працівників Фейсбуку, вже чекав мене на вході будинку номер 10.

Аби потрапити до кампусу, відвідувачам необхідно підписати договір про нерозголошення таємниць, які раптом можна дізнатися під час візиту. Далі тобі дають бейдж і ти опиняєшся… у Діснейленді для дорослих.

Відчуття Діснейленду не випадкове. Частина кампусу, яка відкралася у 2015-му році, була спроектована так, щоб виглядати як щось середнє між головною вулицею в Діснейленді та центром міста Пало-Альто.

Архітектор містечка, що розкинулося на площі майже в чотири гектари, Френк Гері також є автором Концертної зали Волта Діснея в Лос-Анджелес та Музею Гуггенгайма в Іспанії.

На кампус я приїхала о шостій вечора і більшість працівників вечеряла. Майже усі ресторани на кампусі, для працівників – безкоштовні.

Також по всьому містечку розташовані автомати з їжею та напоями, а ще – полиці із закусками. Повечеряли ми в головній їдальні кампусу. Їжа – дуже смачна, а тістечко з інжиром виявилося просто феноменальним.

Через постійну присутність смачної та безкоштовної їжі важко не набрати вагу. Працівники навіть придумали спеціальну назву для 15 фунтів (майже 7кг), які новачки набирають за перший рік роботи в компанії – «Фейсбук 15».

Триматися у формі фейсбучники можуть за допомогою велосипедів, які компанія позичає безкоштовно (як також і шоломи), басейну, місцевого спортзалу, студії йоги та бігових доріжок.

Але найкраще – прогулятися в парку на даху будинку або пограти у футбол на полі … теж на даху.

Інші безкоштовні та субсидовані послуги навіть важко перерахувати. Кабінет лікаря. Станція техобслуговування. Майстерня з ремонту велосипедів. Стоматолог (наїздами). Банк. Перукарня. Музичний центр. Деревообробна майстерня. Пральня та хімчистка. Масажні кімнати. Консультації юриста та фінансиста. Клуби за інтересами. Гральні автомати.

А ще є торгові автомати для батарейок, навушників, зарядних пристроїв та інших дрібниць. Зрозуміло, що монетки в нього кидати не треба.

Є тут навіть кімната для перепочинку працівників. Для компанії, яка працює 24/7, це може бути необхіднім елементом.

​Один з будинків Фейсбуку має найбільший у Північній Америці відритий офіс. Виглядає це як заводський цех з офісними столами.Відкритий він цілодобово – люди працюють за різними графіками – але о сьомій вечора ми побачили лише жменьку працівників, усе ще зосереджених на роботі.

Через відкритий план офісних приміщень, працівників заохочують використовувати численні кімнати для переговорів. В офісі WhatsApp – особливо тихо.

Тут же на стіні – історія компанії, співзасновник якої – уродженець м. Фастова, Київської області, Ян Кум. У 2014-му році він продав компанію, яка створила додаток для обміну повідомленнями, Фейсбук за 19.3 мільярди доларів. Ставши мільярдером у віці ще до 40-ка років, він продовжує працювати вже у Фейсбук.

Над багатьма робочими місцями можна побачити кульки у формі цифр. Їх дарують працівникам в річницю прийому на роботу.

Скрізь на кампусі – картини та настінні розписи сучасних митців. Серед них кілька зображень та навіть статуя лисиці. За місцевою легендою, лисиця народила дитинчат на території кампусу і стала чимось на зразок місцевого талісману.

Єдине, чого на кампусі я не знайшла, так це – дитячого садочку та ясел. Втім, тут є кімнати для зціджування молока та місця для паркування виключно для вагітних жінок. Також компанія надає працівникам 4 тисячі доларів по народженню дитини і частково компенсує витрати на догляд за дитиною (три тисячі доларів на рік, що покриває витрати на ясла чи няню за 2-3 місяці).

Працівники компанії – як жінки, так і чоловіки – мають право на повністю оплачувану чотирьохмісячну відпустку в будь-який час протягом першого року життя дитини. Для порівняння, моя відпустка за доглядом за дитиною тривала три місяці і частково покривалася накопиченими мною на тої час невикористаними лікарняними та відпускними.

У відпустці по догляду за дитиною зараз перебуває засновник компанії Марк Цукерберг. Наприкінці серпня в його родині народилася друга дитина, дівчинка, яку назвали Август. Цукерберг поділився, що він бере один місяць відпустки негайно після народження дитини, а потім ще один – у грудні.

Коли ж Цукерберг на роботі, то будь-який працівник компанії може побачити його по четвергах.

«У четвер ввечері в їдальні розливають пиво і вино, збираються усі бажаючі співробітники, приходять Марк і топ-менеджери, які розповідають, що в компанії зробили за цей тиждень.

І кожен бажаючий може задати їм питання, починаючи від якогось алгоритму і до проблем на кампусі, наприклад, браку місць для паркування. Далеко не в кожній великій корпорації звичайний працівник може побачити, не те що поспілкуватися з виконавчим директором. А в нас це відбувається у неформальній атмосфері щотижня».

Ну і для тих, хто прийшов у Фейсбук в гості, є спеціальний павільйон для фото на пам’ять.

У сусідньому будинку, придбаний Фейсбуком Oculus працює над розробкою додатку Facebook Spaces – поки що в беті, типу в чернетковому варіанті – який дає можливість користуватися Фейсбук у віртуальній реальності. Я спробувала.

Твоя сторінка це – тривимірна реальність, наприклад, ніби ти париш над містом Сан-Дієго (багато опцій на вибір), а відео, яке можна подивитися, – зняте камерою з панорамою у 360 градусів.

Таких відео ще не так багато, але ті, що є, справляють незабутнє враження. Я поплавала з акулами, а потім опинилася безпосередньо посеред затопленої вулиці на Флориді в розпал урагану Ірма. Також в Facebook Spaces можна створити свого аватара, запросити в гості аватара друга та разом створити тривимірні картинки.

Загалом працюючи у компанії Фейсбук на кампусі в Менло-Парк можна ніколи з нього не виходити (особливо якщо жити в квартирному комплексі поруч, житло в якому для працівників субсидується компанією). Може це і добре. Але з іншого боку, закрадається думка: А чи не перетворилася компанія у своєрідний кокон, життя працівників якої максимально ізольовано від решти країни? І як це позначається на сприйнятті реальності рештою світу, яка, у значній мірі, створюється на наших сторінках у Фейсбук?

Источник